Перші люди (архантропи) з’явилися на території України близько 1 мільйона років тому – на початку четвертинного періоду кайнозойської геологічної ери. В цей час відбуваються значні зміни клімату, зумовлені льодовиком, який насувався з території Скандинавії. Близько 200-300 тис. років тому територія Дніпропетровської області була фактично лісотундрою, де середньорічна температура повітря становила –39,5°С. Відступаючи, льодовик лишив гранітні морени діаметром 5-7 м. (результат перетирання уламків порід під час руху льоду) поблизу сіл Бородаївка, Домоткань (Верхньодніпровська ОТГ) та Китайгород (Царичанська ОТГ).

Найдавнішою археологічною добою в історії людства є кам’яна доба, названа так тому, що основні знаряддя праці виготовлялись з каменю. Цю епоху поділяють на палеоліт (давню кам’яну добу), мезоліт (середню кам’яну добу) та неоліт (нову кам’яну добу).

В добу палеоліту (2,5 млн. – 10 тис. років тому) з’являється людина сучасного типу, яка виготовляє найпростіші знаряддя праці та вміє добувати вогонь. В епоху раннього палеоліту люди жили стадом, а з часів пізнього палеоліту починається перехід від стада до родової общини. Формою соціальної організації був матріархат, який характеризувався домінуванням жінки. Основні форми господарства були привласнюючі – збиральництво та полювання.

На території Дніпропетровщини знаходяться 80 археологічних пам’яток епохи палеоліту, які розташовані переважно вздовж річок Самари та Дніпра. Найдавніші пам’ятки археології краю належать до епохи середнього палеоліту (150-40 тис. років тому). Це стоянки мисливців та збирачів Мустьєрської культури – балка Сажівка поблизу сел. Старі Кодаки (Дніпровський район), стоянка Романково (м. Кам’янське) та стоянки поблизу с. Василівки (Васильківська ОТГ) та с. Петро-Свистунове (Солонянська ОТГ).

В середню кам’яну добу або мезоліт (10-6 тис. років тому) було винайдено лук та стріли, одомашнено деяких тварин, винайдено рибальський гачок та пліт, а також з’являється перший глиняний посуд.

В добу мезоліту на території сучасної Дніпропетровщини була поширена Осокорівська археологічна культура, стоянка якої знайдена неподалік с. Осокорівки (Варварівська ОТГ). Іншими пам’ятками епохи мезоліту на території нашого краю є могильники, поблизу сіл Волоське (Дніпровський район), Микільське-на-Дніпрі (Солонянська ОТГ), Василівка (Васильківська ОТГ) та сел. Чаплі (м. Дніпро). Це найбільш давні могильники півдня Східної Європи, в яких знайдені крем’яні наконечники стріл та списів, ліпні горщики, прикраси і амулети з кістки, зубів тварин, а також золота (Чаплинський могильник).

Наприкінці мезоліту та в добу неоліту в степах Наддніпрянщини була поширена Сурсько-дніпровська культура, пам’ятки якої знайдені на Ігрені (м. Дніпро) та Кізлевому острові (затоплений під час будівництва Дніпрогесу).

Для неоліту (6-3 тис років тому) характерний перехід від привласнюючих (полювання і збиральництво) до відтворюючих (землеробство та скотарство) форм господарства, що отримав назву неолітична революція. Понад 150 археологічних пам’яток епохи неоліту знайдені на території Дніпропетровщини. Мешканцями степів Наддніпрянщини цього періоду є Сурсько-дніпровська та Дніпро-донецька культури. Найвідоміші стоянки та могильники знаходяться біля сіл Волоське (Дніпровський район), Личкове (Личківська ОТГ), м. Перещепине (Новомосковський район), Богданівка (Богданівська ОТГ), Василівка (Васильківського ОТГ), Вовніги, Привільне, Микільське-на-Дніпрі (Солонянська ОТГ), Івано-Яризівка та смт. Царичанка (Царичанська ОТГ) та на півострові Ігрень (м. Дніпро).

З кінця неоліту – початку енеоліту (мідної доби) до середньовіччя степи Подніпров’я населяли так звані курганні народи – давньоарійські, іраномовні, а також тюрко- і монголомовні скотарсько-землеробські племена, у середовищі яких існував обряд поховання в курганах – великих земляних насипах.

Унікальною знахідкою, пов’язаною з давніми курганними народами (аріями) є Керносівський ідол. Це антропоморфна стела, що зображує верховне божество (Творця Всесвіту) арійського пантеону і датується другою половиною 3 тис. до н. е. Керносівський ідол був випадково знайдений у 1973 році школярами села Керносівки Новомосковського району. Це пам’ятка національного значення, аналогів, якій немає у всьому світі.

На зміну неоліту приходить енеоліт (4-3 тис. до н.е.), який характеризується добуванням і застосовуванням людиною першого металу – міді. Основною землеробською культурою Східної Європи епохи енеоліту є культура Кукутень-Трипілля, знахідки, якої наявні і на території Дніпропетровщини, що свідчить про контакти між трипільцями та скотарськими племенами, які проживали на території Дніпропетровщини.

В добу енеоліту на території нашого краю проживали племена Катакомбної (названої так за способом поховання померлих) та Середньостогової археологічної культур. Численні поселення та могильники виявлені поблизу річок Дніпра, Самари, Орелі, Чортомлика та Інгульця. Унікальними археологічними пам’ятками є поховання металургів, знайдені біля гирла р. Самари та с. Маївка (Чумаківська ОТГ), де виявлені форми для відливання бронзових знарядь праці. Численні знахідки бронзоливарних майстерень та скарбів, поблизу с. Обухівка (Дніпровський район), Лобойківка (Петриківська ОТГ), поблизу м. Кривий Ріг та багато інших, свідчать про існування так званого Придніпровського металообробного центру.

З кінця 3 – до початку 1 тис. до н. е. триває доба бронзи, в яку людство винаходить перший штучний метал, сплав міді і олова. В цей час остаточно затверджуються відтворюючі форми господарства, з’являються перші рабовласницькі держави, а матріархат змінюється патріархатом (панівною роллю чоловіка у суспільстві).

В цей час на території Дніпропетровщини проживали праіндоєвропейські племена ямної, катакомбної та зрубної культур (назви за способом поховання померлих) та культура багатопружкової кераміки (назва за орнаментом посуду). До цієї доби відноситься поява перших возів. Їх рештки були знайдені в могилах, куди їх клали, щоб забезпечити померлим перехід в потойбічний світ. Один з найдавніших возів, знайдених у Східній Європі походить з кургану Сторожова могила (с. Старі Кодаки (Дніпровський район).

Епоха бронзи змінилася залізною добою у 1 тисячолітті до н. е., коли людина почала використовувати знаряддя праці та зброю із заліза.